Главная / Новости / Юриспруденция / РОБОТОДАВЕЦЬ ВІДПОВІДАЄ ЗА ЗАТРИМКУ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ПРО ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ НА РОБОТІ

РОБОТОДАВЕЦЬ ВІДПОВІДАЄ ЗА ЗАТРИМКУ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ПРО ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ І У ВИПАДКУ, ЯКЩО ПРАЦІВНИК НЕ ВЧИНИВ ДОДАТКОВИХ ДІЙ, ЩО ВКАЗУЮТЬ НА ЙОГО БАЖАННЯ ПОНОВИТИСЯ НА РОБОТІ

 Роботодавець, який програв судову справу про поновлення на роботі звільненого працівника, як правило, не дуже поспішає виконати ухвалене не на його користь судове рішення, незважаючи на те, що відповідно до процесуального законодавства рішення про поновлення на роботі допускаються до негайного виконання.

 Статтею 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

 До окружного адміністративного суду звернулась особа з позовом до митниці про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду.

 Позивач зазначав, що постановою суду у березні 2015 року скасовано накази відповідача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та ухвалено поновити його на посаді. Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі було виконане лише у жовтні 2015 року. Тому позивач просив стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду.

 Відповідач проти задоволення зазначених вимог заперечував та вказував, що враховуючи закріплений Конституцією України принцип свободи вибору громадянами своєї трудової діяльності, поновленню на посаді повинна передувати ініціатива поновленої особи перед працедавцем з цього питання. А визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про поновлення на роботі відповідачем видано відповідний наказ.

 Окружний суд не погодився з аргументами відповідача, а позов задовольнив.

 Суд вказав, що відповідно до статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. А згідно зі статтею 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

 Суд роз’яснив, що зі змісту статей 24, 31, ч. 5 статті 235 КЗпП України, негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника, не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків. А добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

 З постановою окружного суду погодився і апеляційний адміністративний суд.

 Залишаючи без задоволення касаційну скаргу митниці, ВАСУ зазначив, що стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі (ухвала від 15.11.2017 у справі № 813/5977/15).

 Саме така позиція викладена у постанові ВСУ від 23.06.2015 року у справі № 21-63а15.

Джерело: Українське право.